Особисте життя
„Особисте життя”, також можна сказати «особиста або приватна сфера». Ця сфера не є публічною і я можу вирішувати: хто може входити до мого до мого особистого життя ? Інші не допускаються до цієї сфери без мого дозволу.
Існує два типи особистого життя:
1. Приміщення: моя кімната або моя квартира – це моя приватна сфера. Без мого дозволу туди нікого не пускають. Державі чи поліції також потрібен дозвіл чи поважна причина. Поліцію без ордера на обшук до моєї квартири не пускають.
2. Повідомлення та дані: нікому не можна читати мої листи, електронні листи чи повідомлення в мобільному телефоні або переглядати мої файли без мого дозволу. Нікому не дозволено передавати мої персональні дані. Спочатку.необхідно запитати мене. Це також називається захистом даних.
Приватна сфера захищена державою. Цей захист — моє право.
Чи повинен я передавати свою особисту інформацію іншим?
Особисті дані, такі як ім’я, вік, адреса, номер телефону, банківські реквізити, серія паспорту тощо, є особистою інформацією. Я не зобов’язаний/-а нікому передавати цю інформацією . Держава іноді може використовувати мою особисту інформацію: наприклад, на виборах.
Договір також передбачає обмін приватною інформацією. Тільки так договори набувають чинності. Але не можна просто надавати чужу інформацію. Це карається. Є закон про конфіденційність. Щоб люди могли самі вирішувати: хто може знати моє ім’я? Хто може знати, де я живу?